Подорож з характером або фліртуючий схід…

Цистерна Базиліка - одне з найбільших стародавніх підземних водосховищ Константинополя, що добре збереглися, що має деяку поверхневу подібність з палацовим комплексом. Розташована в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмета навпроти Собору Святої Софії.
«Цистерна» перекладається з грецької як «водосховище». Наразі під Стамбулом знайдено понад 40 цистерн. У Базиліці зберігався резерв питної води на випадок посухи або облоги міста, вода доставлялася водопроводом і акведуками (у тому числі й найбільшим акведуком Константинополя — акведуком Валента) з джерел Белградського лісу, розташованому за 19 км на північ від міста.
Розміри підземної споруди – 145 на 65 метрів, ємність – 80 000 кубічних метрів води. Склепінчаста стеля цистерни підтримують 336 колон (12 рядів по 28 колон) 8-метрової висоти, колони стоять на відстані 4,80 метра один від одного, стіни зроблені з вогнетривкої цегли товщиною 4 метри і покриті спеціальним водоізоляційним розчином.
Більшість колон взята з античних храмів, тому вони відрізняються один від одного сортом мармуру і видом обробки, частина з них складається з однієї, інші з двох деталей, у двох колон в основі голови Медузи Горгони. По сусідству знаходиться Басейн бажань, а на дні його поблискують монетки. На піднесенні при виході з Цистерни знаходиться поміст і ресторанчик, де ввечері грає жива музика.
Цистерна активно використовувалася до XVI століття, згодом водосховище було занедбане і сильно забруднене, і лише 1987 року в очищеній Цистерні відкрився музей.

Перша за величиною і одна із найкрасивіших мечетей Стамбула. Мечеть налічує шість мінаретів: чотири, як завжди, на всі боки, а два трохи менш високі — на зовнішніх кутах. Вона вважається одним із найбільших шедеврів ісламської та світової архітектури. Мечеть розташована на березі Мармурового моря в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет навпроти мечеті Ая-Софія. Мечеть є одним із символів міста.
Мечеть будувалася у складі величезного архітектурного комплексу, до складу якого увійшли медресе, лікарня, благодійні заклади, кухні, караван-сарай. У XIX столітті лікарня та караван-сарай були зруйновані.

Головний палац імперії Османа до середини XIX століття. Назва Топкапи в перекладі з турецької означає буквально «гарматні ворота». У турецьких публікаціях російською часто також зустрічається написання назви цього палацу як Топкапі. Також відомий як Сераль.
Палац розташований на мисі стрілки Босфору та Золотого Рогу в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет поряд із Собором Святої Софії. Площа палацу понад 700 тис. кв. м., він оточений стіною завдовжки 1400 м-коду.
Палац Топкапи влаштований за принципом чотирьох дворів (авлу), оточених стіною та розділених між собою. Головні ворота Ворота Повелителя або Баб-и Хюмаюн ведуть у перший двір, де знаходилися службові та посібники. За «Ворітами Вітання» або Баб-ус-селям, у другому дворі, містилися канцелярія дивана та скарбниця. Проходом у третій двір служать Ворота Блаженства чи Баб-ус-Саадет. Тут розташовувалися гарем та ендерун (внутрішні покої). У різних палатах внутрішніх покоїв містилася школа Ендеруна — центр підготовки управлінських кадрів. У четвертому дворі знаходяться павільйони Реван, Софа та Меджидія, башта Башлала, мечеть Софа, павільйон для обрізань, вбиральня та інші приміщення.
В даний час палац Топкапи є одним із найвідоміших музеїв світу. Кількість експонатів, виставлених для загального огляду, сягає 65 000 одиниць – це лише десята частина колекції музею.

1

Фортеця Ґоніо (раніше називалася Апсаре або Аспарунт) була римським форпостом в Аджарії, на березі Чорного моря, 15 км на південь від Батумі, у гирлі річки Чорохи. Село знаходиться за 5 кілометрів на північ від турецького кордону.

Перша згадка про фортецю належить Плінію Молодшому (I століття н. е.). У II столітті нашої ери це було добре укріплене римське місто в Колхіді. Пізніше підпав під вплив Візантії. Назва «Гоніо» вперше згадується у повідомленні трапезундського історика Михайла Панарета у XIV столітті. Якийсь час там було місце генуезької торгівлі. 1547 року Гоніо став частиною Оттоманської імперії, це тривало до 1878 року, коли після договору Сан-Стефано Аджарія стала частиною Російської імперії.

Канатна дорога Арго відкрилася у 2013 році. Вона тягнеться від порту Батумі до гори Ферія. Загальна довжина дороги – 2600 метрів, час колії – близько 10 хвилин. За цей час можна насолодитися чудовими краєвидами Батумі з висоти пташиного польоту. На оглядовому майданчику Арго знаходяться кафе та сувенірний магазин.

Скульптура «Я, ти і Батумі» знаходиться в Парку чудес недалеко від Вежа грузинського алфавіту. Вона є бронзовими фігурами чоловіка і жінки, які п'ють каву за столиком. За задумом автора твору Іраклія Цукадзе, третій стілець залишився вільним і туди може сісти будь-хто. Цілком природно, що це місце стало особливо популярним у туристів і рідкісний гість обходиться без фотографії за цим столиком.

Парк чудес примикає до набережної Батумі. Він є важливою частиною міського життя, служить місцем відпочинку велосипедистам, ролерам та скейтбордистам. Також тут часто проводяться виставки та концерти. На території парку знаходяться такі визначні пам'ятки як Вежа грузинського алфавіту та скульптура «Я, ти і Батумі».

Печерні поселення Каппадокія – це національний заповідний комплекс стародавніх поселень, розташований у центрі Туреччини, неподалік Гереме. Унікальні підземні міста створювалися протягом багатьох століть, але вперше були виявлені лише на початку ХІХ століття. Печерний комплекс складається із шести підземних міст, кількох вирубаних у скелях монастирів та безлічі різних церков. Каппадокійські храми зберегли безліч рідкісних фресок, деякі з них датуються IX-XI століттями. Скельні наземні притулки використовувалися як ченцями, а й звичайним населенням. Печерні поселення Каппадокія входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Площа Революції – це досить велика площа у центрі Бухареста. Свою сучасну назву вона отримала у 1989 р. після антикомуністичного повстання та повалення уряду Чаушеску. До перейменування площа називалася Палацової, оскільки в її межах знаходиться колишній Королівський палац, а нині Національний музей образотворчого мистецтва Румунії. У центрі площі встановлено скульптурну композицію «Відродження», присвячену пам'яті драматичним подіям революції 1989 р., а оточена вона багатьма прекрасними архітектурними будинками — концертною залою «Атенеум», розкішним історичним готелем Athénée Palace Hilton Bucharest, бібліотекою Королівський палац.

Монастир Панагія Сумела – це скельний православний монастир м. Трабзон, Туреччина. Свою назву отримав на честь своєї головної святині – чудотворної ікони Панагія Сумела. Зведений у V столітті зв. е.., кілька століть користувався великою прихильністю правлячих імператорів, досягнувши свого розквіту у XVIII-XIX століттях. Унікальний розпис та внутрішнє оздоблення, а також святість монастиря щороку приваблюють тисячі туристів.