Любов і тонкий винний аромат. ..

Цистерна Базиліка - одне з найбільших стародавніх підземних водосховищ Константинополя, що добре збереглися, що має деяку поверхневу подібність з палацовим комплексом. Розташована в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмета навпроти Собору Святої Софії.
«Цистерна» перекладається з грецької як «водосховище». Наразі під Стамбулом знайдено понад 40 цистерн. У Базиліці зберігався резерв питної води на випадок посухи або облоги міста, вода доставлялася водопроводом і акведуками (у тому числі й найбільшим акведуком Константинополя — акведуком Валента) з джерел Белградського лісу, розташованому за 19 км на північ від міста.
Розміри підземної споруди – 145 на 65 метрів, ємність – 80 000 кубічних метрів води. Склепінчаста стеля цистерни підтримують 336 колон (12 рядів по 28 колон) 8-метрової висоти, колони стоять на відстані 4,80 метра один від одного, стіни зроблені з вогнетривкої цегли товщиною 4 метри і покриті спеціальним водоізоляційним розчином.
Більшість колон взята з античних храмів, тому вони відрізняються один від одного сортом мармуру і видом обробки, частина з них складається з однієї, інші з двох деталей, у двох колон в основі голови Медузи Горгони. По сусідству знаходиться Басейн бажань, а на дні його поблискують монетки. На піднесенні при виході з Цистерни знаходиться поміст і ресторанчик, де ввечері грає жива музика.
Цистерна активно використовувалася до XVI століття, згодом водосховище було занедбане і сильно забруднене, і лише 1987 року в очищеній Цистерні відкрився музей.

Перша за величиною і одна із найкрасивіших мечетей Стамбула. Мечеть налічує шість мінаретів: чотири, як завжди, на всі боки, а два трохи менш високі — на зовнішніх кутах. Вона вважається одним із найбільших шедеврів ісламської та світової архітектури. Мечеть розташована на березі Мармурового моря в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет навпроти мечеті Ая-Софія. Мечеть є одним із символів міста.
Мечеть будувалася у складі величезного архітектурного комплексу, до складу якого увійшли медресе, лікарня, благодійні заклади, кухні, караван-сарай. У XIX столітті лікарня та караван-сарай були зруйновані.

Головний палац імперії Османа до середини XIX століття. Назва Топкапи в перекладі з турецької означає буквально «гарматні ворота». У турецьких публікаціях російською часто також зустрічається написання назви цього палацу як Топкапі. Також відомий як Сераль.
Палац розташований на мисі стрілки Босфору та Золотого Рогу в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет поряд із Собором Святої Софії. Площа палацу понад 700 тис. кв. м., він оточений стіною завдовжки 1400 м-коду.
Палац Топкапи влаштований за принципом чотирьох дворів (авлу), оточених стіною та розділених між собою. Головні ворота Ворота Повелителя або Баб-и Хюмаюн ведуть у перший двір, де знаходилися службові та посібники. За «Ворітами Вітання» або Баб-ус-селям, у другому дворі, містилися канцелярія дивана та скарбниця. Проходом у третій двір служать Ворота Блаженства чи Баб-ус-Саадет. Тут розташовувалися гарем та ендерун (внутрішні покої). У різних палатах внутрішніх покоїв містилася школа Ендеруна — центр підготовки управлінських кадрів. У четвертому дворі знаходяться павільйони Реван, Софа та Меджидія, башта Башлала, мечеть Софа, павільйон для обрізань, вбиральня та інші приміщення.
В даний час палац Топкапи є одним із найвідоміших музеїв світу. Кількість експонатів, виставлених для загального огляду, сягає 65 000 одиниць – це лише десята частина колекції музею.

1

Анчісхаті — церква Різдва Діви Марії, найстаріша з церков, що збереглися до наших днів у Тбілісі. Вона належить Грузинській православній церкві та датується VI століттям.

Згідно з старовинними грузинськими літописами, церква побудована царем Іберії Дачі Уджармелі (приблизно в 522—534). Церква руйнувалася і відновлювалася кілька разів з XV-го по XVII-е століття через війни Грузії з персами і турками. З 1958 по 1964 р. були проведені реставраційні роботи (під керівництвом архітектора Р. Гвердцителі), які повернули церкві образ XVII століття. 1989 року церква знову стала чинною.

Старий Тбілісі - район в історичному центрі Тбілісі, розташований у південно-східній частині міста, по обидва береги Кури. Він займає приблизно ту територію, яку Тифліс обіймав у XII столітті. Вулиці в цьому районі вузькі будівлі зберегли риси середньовічної забудови. Тут можна побачити руїни цитаделі Нарікала, добудованої в XVI-XVII століттях, кам'яну церкву Анчисхаті, церкву Метехі, кафедральний собор Сіоні та лазні царя Ростома.

У старому Тбілісі зосереджено пам'ятки архітектури, є будинки навіть V століття, але переважає забудова XIX століття. Деякі з цих архітектурних пам'яток включено до охоронних списків Світового фонду пам'яток.

Церква Кашветі - православна церква в центрі Тбілісі, розташована навпроти будівлі Парламенту Грузії на проспекті Руставелі.

Церква Кашветі будувалася з 1904 по 1910 рік за проектом тифліського архітектора Леопольда Більфельда, який взяв за взірець середньовічний собор Самтавісі. Церква була споруджена на місці іншої цегляної церкви, побудованої тут на замовлення сім'ї Амілахварі в 1753 і занепала. Фрески церкви було виконано у 1947 році Ладо Гудіашвілі.

Цмінда Самеба – головний кафедральний собор Грузинської православної церкви; знаходиться у Тбілісі, на пагорбі св. Іллі (лівий берег Кури). У соборі 13 престолів; нижній храм - честь Благовіщення Пресвятої Богородиці; окремо стоїть дзвіниця.

Храм було закладено 23 листопада 1995 року; будівництво велося на пожертвування звичайних городян та великих бізнесменів. Перше богослужіння в соборі, що будується, було здійснено 25 грудня 2002 року. Освячений рівно 9 років після закладки, в день Георгія Побідоносця - небесного покровителя Грузії.

Проспект Руставелі – центральний проспект Тбілісі, названий на честь середньовічного грузинського поета Шота Руставелі. Загальна довжина проспекту, що простягається від площі Свободи до площі Руставелі, становить близько 1,5 км.

На проспекті розташована велика кількість урядових, громадських, культурних та комерційних будівель, серед яких Парламент Грузії, церква Кашветі, Академія наук Грузії, Національний музей Грузії, театр опери та балету, театр імені Шота Руставелі, Тбіліський російський драматичний театр імені А. С. Грибоєдова та інші. По обидва боки проспекту посаджено платани.

Фортеця Ґоніо (раніше називалася Апсаре або Аспарунт) була римським форпостом в Аджарії, на березі Чорного моря, 15 км на південь від Батумі, у гирлі річки Чорохи. Село знаходиться за 5 кілометрів на північ від турецького кордону.

Перша згадка про фортецю належить Плінію Молодшому (I століття н. е.). У II столітті нашої ери це було добре укріплене римське місто в Колхіді. Пізніше підпав під вплив Візантії. Назва «Гоніо» вперше згадується у повідомленні трапезундського історика Михайла Панарета у XIV столітті. Якийсь час там було місце генуезької торгівлі. 1547 року Гоніо став частиною Оттоманської імперії, це тривало до 1878 року, коли після договору Сан-Стефано Аджарія стала частиною Російської імперії.

Вперше Ахалцихська фортеця згадується у XVI столітті. Місто Ахалцихе мало важливе стратегічне значення і з усіх боків було оточене мусульманськими країнами, але було взято турецькою армією лише 1752 року. Турки і дали їй свою назву - Рабат, що означає "укріплене місце". Після російсько-турецької війни 1828-1829 р.р. фортеця та місто перейшли до Російської імперії. Фортеця була відреставрована у 2011 році. У верхній частині знаходиться музей Самцхе-Джавахеті, мечеть та православна церква ІХ століття. У нижній частині розташовані кафе, ресторани, готелі, магазини та винні льохи.

Канатна дорога Арго відкрилася у 2013 році. Вона тягнеться від порту Батумі до гори Ферія. Загальна довжина дороги – 2600 метрів, час колії – близько 10 хвилин. За цей час можна насолодитися чудовими краєвидами Батумі з висоти пташиного польоту. На оглядовому майданчику Арго знаходяться кафе та сувенірний магазин.

Скульптура «Я, ти і Батумі» знаходиться в Парку чудес недалеко від Вежа грузинського алфавіту. Вона є бронзовими фігурами чоловіка і жінки, які п'ють каву за столиком. За задумом автора твору Іраклія Цукадзе, третій стілець залишився вільним і туди може сісти будь-хто. Цілком природно, що це місце стало особливо популярним у туристів і рідкісний гість обходиться без фотографії за цим столиком.

Парк чудес примикає до набережної Батумі. Він є важливою частиною міського життя, служить місцем відпочинку велосипедистам, ролерам та скейтбордистам. Також тут часто проводяться виставки та концерти. На території парку знаходяться такі визначні пам'ятки як Вежа грузинського алфавіту та скульптура «Я, ти і Батумі».

Гелатський монастир розташований на пагорбі неподалік міста Кутаїсі. Його заснував цар Давид IV Будівельник в 1106, там же він і був похований. Монастир складається з трьох церков, триярусної дзвіниці та будівлі академії. У 1994 році Гелатський монастир був включений до списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

Сатаплійський заповідник розташований на висоті 500 метрів над рівнем моря на горі Сатаплі. Він відкритий у 1935 році, в сучасних межах – у 1957 році. Заповідник відомий виявленими на скам'янілому майданчику слідами динозаврів. На території Сатапліа є кілька карстових печер, а також кратер згаслого вулкана.

Печерні поселення Каппадокія – це національний заповідний комплекс стародавніх поселень, розташований у центрі Туреччини, неподалік Гереме. Унікальні підземні міста створювалися протягом багатьох століть, але вперше були виявлені лише на початку ХІХ століття. Печерний комплекс складається із шести підземних міст, кількох вирубаних у скелях монастирів та безлічі різних церков. Каппадокійські храми зберегли безліч рідкісних фресок, деякі з них датуються IX-XI століттями. Скельні наземні притулки використовувалися як ченцями, а й звичайним населенням. Печерні поселення Каппадокія входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Площа Революції – це досить велика площа у центрі Бухареста. Свою сучасну назву вона отримала у 1989 р. після антикомуністичного повстання та повалення уряду Чаушеску. До перейменування площа називалася Палацової, оскільки в її межах знаходиться колишній Королівський палац, а нині Національний музей образотворчого мистецтва Румунії. У центрі площі встановлено скульптурну композицію «Відродження», присвячену пам'яті драматичним подіям революції 1989 р., а оточена вона багатьма прекрасними архітектурними будинками — концертною залою «Атенеум», розкішним історичним готелем Athénée Palace Hilton Bucharest, бібліотекою Королівський палац.

Будинок Народів або Палац Парламенту — це монументальна та грандіозна будівля, збудована на пагорбі Спірій у період диктатури М. Чаушеску у 1984–1989 роках. Цей палац вважається другою найбільшою адміністративною спорудою у світі. При його будівництві було знесено цілі квартали Бухарест, а також було використано просто неймовірну кількість мармуру, кришталю, дерева, бронзи та інших матеріалів. Цей колосальний Палац займає 12 поверхів, має 4 підземні рівні та 1100 кімнат та залів і видно він з усіх куточків міста. В даний час тут засідають румунський парламент і сенат, розташовуються Національний музей сучасного мистецтва та Музей тоталітаризму та соцреалізму, а в його урочистих залах та салонах проводяться важливі державні та міжнародні зустрічі, а також різноманітні виставки та концерти. Палацові зали та приміщення вражають своєю розкішшю та оздобленням, своїми дивовижними люстрами, стелями, скульптурами, гобеленами, килимами та дубовими меблями, тому не дивно, що він є обов'язковим пунктом у списку огляду пам'яток Бухареста. Відвідати Палац Парламенту може кожен охочий.