Щасливі разом Амстердам, Брюссель, Париж

Танцюючий будинок - офісна будівля в Празі в стилі деконструктивізму, складається з двох циліндричних веж: нормальної та деструктивної. Танцюючий будинок є архітектурною метафорою танцюючої пари, жартома називається «Джинджер і Фред» на честь пари Джинджер Роджерс і Фред Астер. Як і багато деконструктивістських споруд, різко контрастує з сусіднім цілісним архітектурним комплексом рубежу XIX-XX століть.

Будинок розташований в районі Прага 2, на розі Ресслової вулиці та набережної. Автори проекту – хорватський архітектор Владо Мілуніч та канадський архітектор Френк Гері. Будівництво велося з 1994 до 1996 року. Будівля є офісним центром, в якому розташовуються кілька міжнародних компаній. На даху знаходиться французький ресторан із видом на Прагу.

Лувр — один із найбільших музеїв світу (третій у світі за площею: 160 106 квадратних метрів, з яких на 58 470 розташовуються експозиції). Музей розташований у центрі Парижа, на правому березі Сени, на вулиці Ріволі, в 1 окрузі столиці.

Будівля музею – старовинний королівський палац. Лувр - один із найстаріших музеїв з багатою історією колекціонування художніх та історичних реліквій Франції, починаючи з часів династії Капетингів і до наших днів.

У Луврі все збиралося, цей музей можна назвати універсальним. Його колекції покривають величезні географічні та часові простори: від західної Європи до Ірану через Грецію, Єгипет та Близький Схід; з античності до 1848 року. Європейське мистецтво найновішого періоду часу - з 1848 року і до наших днів - представлене в Музеї Орсе та Центрі Жоржа Помпіду, а азіатське виставляється в музеї Guimet. Мистецтво Африки, Америки та Океанії експонується у музеї набережної Бранлі.

Версаль - палацово-парковий ансамбль у Франції, колишня резиденція французьких королів у місті Версаль, що нині є передмістям Парижа; центр туризму світового значення.

Версаль споруджувався під керівництвом Людовіка XIV з 1661 року і став своєрідною пам'яткою епохи «короля-сонця», художньо-архітектурним виразом ідеї абсолютизму. Ансамбль Версаля, найбільший у Європі, відрізняється унікальною цілісністю задуму та гармонією архітектурних форм та перетвореного ландшафту.

З 1666 до 1789 року, до Великої французької революції, Версаль був офіційною королівською резиденцією. В 1801 отримав статус музею і відкритий для публіки; з 1830 музеєм став весь архітектурний комплекс Версаля; 1837 року в королівському палаці відкрився Музей історії Франції. У 1979 році Версальський палац та парк включені до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Башта Монпарнас — хмарочос, розташований у 15 окрузі столиці Франції Парижа. Поверховість хмарочоса складає 57 поверхів, висота - 210 м. Будівництво хмарочоса велося з 1969 по 1972 роки.

Башта Монпарнас — єдиний хмарочос, розташований усередині міста Парижа, а не в його «передмісті». На верхніх поверхах будівлі відкриті кафе, сувенірний магазин та оглядовий майданчик, звідки відкривається панорамний вид на велику частину міста.

Ейфелева вежа - найвідоміша архітектурна пам'ятка Парижа, всесвітньо відома як символ Франції, названа на честь свого конструктора Густава Ейфеля. Сам Ейфель називав її просто – 300-метровою вежею.

У 2006 році на вежі побувало 6719200 осіб, а за всю її історію до 31 грудня 2007-236445812 осіб. Тобто вежа є найвідвідуванішою та найбільш фотографованою пам'яткою світу. Цей символ Парижа замислювався як тимчасова споруда – вежа служила вхідною аркою паризької Всесвітньої виставки 1889 року. Від зносу (через 20 років після виставки) вежу врятували радіоантени, встановлені на самому верху, — це була епоха впровадження радіо.

Єлисейські Поля - одна з головних магістралей у VIII окрузі Парижа. Єлисейські поля простягаються від площі Конкорду (Злагоди) до Тріумфальної арки. Довжина 1915 м, ширина 71 м. Єлисейські поля – одна з найпопулярніших пам'яток Парижа, куди щодня приходять сотні тисяч людей.

Сотні кілометрів каналів, понад 1500 мостів та близько 90 островів дозволили Амстердаму здобути титул «Північна Венеція». У місті є чотири основні канали: Сінгел, Херенграхт, Кейзерсграхт та Прінсенграхт. Сингел існував з 1428 як рів, що проходив по західному кордоні міста, решта трьох були прориті в XVII столітті, який називають золотим століттям Нідерландів. Потім на них було споруджено житлові будинки та багатоповерхові склади. Ці канали утворюють чотири концентричні півкільця, що оперізують місто. Система амстердамських каналів зарахована до пам'яток Світової спадщини ЮНЕСКО.

NEMO – найбільший науковий музей Нідерландів, збудований за проектом Ренцо П'яно. Розташований праворуч від Центрального вокзалу та Морського музею.

Більшість експонатів музею роблять його співробітниками з підручних матеріалів і призначені для того, щоб їх чіпали, оскільки саме через це пояснюється, як влаштований світ. У музеї існує НЕМО-театр, де проводяться виставки, презентації, публічні лекції.

Опера Гарньє вперше відкрилася 5 січня 1875 року. Роботи зі зведення будівлі тривали 15 років - з 1860 по 1875, з численними перервами через війну 1870 і падіння імперського режиму. Названо оперу на честь архітектора Шарля Гарньє, який працював над проектом. Одним із найзнаменитіших місць театру є вестибюль головних сходів, викладений мармуром різних кольорів. Зал вміщує 1900 крісел глядачів і висвітлюється величезною люстрою з кришталю.
2000 року головний фасад опери був повністю відновлений.

Площа Вогезов розташована в кварталі Маре і вважається найстародавнішою площею Парижа. Площа була побудована та заселена у 1605–1612 роках за розпорядженням короля Генріха IV. До 1799 називалася Королівською, а свою нинішню назву отримала на честь жителів району Вогези, які добровільно стали сплачувати внески на утримання революційної армії. На площі знаходилися будинки багатьох знаменитих французів – кардинала Рішелье, Віктора Гюго, Теофіля Готьє та багатьох інших.

Церква Медлен розташована на однойменній площі, недалеко від опери Гарньє. Спочатку споруджувалась за проектом французького архітектора Контана д'Іврі при Людовіку XV. Будівництво церкви розтяглося майже на 85 років через політичну нестабільність Франції наприкінці XVIII – на початку XIX століть. Лише у 1842 році церкву було добудовано та освячено на честь Марії Магдалини. На фронтоні головного фасаду собору розміщено скульптурну групу «Страшний суд» роботи Філіпа Оноре Лемера. Церква Мадлен є третьою найвідвідуванішою церквою і другою за престижністю після Собору Паризької Богоматері.

Празький острів Кампа розташований неподалік Карлова моста. З одного боку береги Кампи омиваються водами Влтави, а з іншого — Чортівки, струмка, штучно створеного для руху мельничого колеса.

Це одне з найкрасивіших місць Праги, у південній його частині розкинувся парк, а в північній розташований палац у стилі бароко та будівлі у стилі ренесансу. Недарма Кампу називають празькою Венецією.

Гран-Плас – центральна площа Брюсселя. Вона виникла у XII столітті на місці висушених боліт. Тут знаходяться головні пам'ятки столиці - Ратуша та Будинок Короля. Площа сильно постраждала внаслідок обстрілу Брюсселя французькою армією у 1695 році, проте була відбудована за кілька років. Щодня на площі відкривається квітковий ринок, а в неділю пташиний ринок. З 1986 року існує традиція кожні два роки розстеляти величезний килим із квітів. Ансамбль Гран-Плас включено до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Будинок Інвалідів, грандіозна споруда XVII століття, став одним із перших у Європі спеціалізованих будинків піклування для армійських ветеранів. Архітектурний ансамбль має розміри 400 на 450 метрів, а висота позолоченого бані становить 107 метрів. Нині тут розташований Музей армії, а в церкві Будинку знаходиться гробниця Наполеона. Але навіть сьогодні Будинок Інвалідів працює за прямим призначенням — приймає ветеранів війни.

Знамените паризьке кабаре «Мулен Руж», розташоване біля підніжжя пагорба Монмартр, вперше відчинило свої двері 6 жовтня 1889 року. За задумом творців, червоний колір був обраний не випадково, а символізує приналежність споруди району Червоних ліхтарів. Цей заклад є чимось середнім між нічним клубом і музеєм. Мулен Руж – улюблене місце відпочинку творчої інтелігенції. Тут часто бували Пікассо та Оскар Уайльд, але найбільшої популярності кабаре набуло завдяки Тулуз-Лотреку, який, будучи завсідником Мулен Руж, написав безліч картин танцівниць.

Люксембурзький палац був збудований у першій половині XVII століття за проектом Саломона де Броса для Марії Медічі в Люксембурзькому саду. Внутрішнє оздоблення палацу виконував знаменитий Рубенс. Люксембурзький палац має багату історію: тут у різний час знаходилися резиденція королів та імператорів, в'язниця, а зараз тут знаходиться Сенат.

Знаменитий паризький парк Марсове поле площею понад двадцять гектарів спочатку було створено у XVIII столітті королем Людовіком XV для тренувань учнів Військової школи, куди приймалися виключно діти аристократів. Однак історія розпорядилася так, що саме Марсове поле стало колискою Великої французької революції, і саме на цьому місці було принесено присягу першої французької конституції 14 липня 1790 року. Зараз Марсове поле — це улюблене місце відпочинку парижан, тут відбуваються численні музичні та театральні фестивалі.

Велика площа Антверпена розташована у центрі Старого міста, неподалік набережної. Тут знаходяться будівля ратуші та цехові будинки, а в центрі площі встановлено знаменитий фонтан Брабо. Цехові будинки були збудовані у XVI–XVII століттях, фонтан – у 1887 році.

Пале-Рояль - розкішна резиденція в самому центрі Парижа, поряд з Лувром. Крім палацу, вона включає площу і парк. Резиденція була спроектована першим королівським архітектором Жаком Лемерсьє та побудована для кардинала Рішільє у 1624 році. Палац спочатку називався Кардинальським, а на Королівський був перейменований лише 1962 року після переїзду до нього Анни Австрійської.

Наприкінці XVIII століття палац зазнав істотних змін. У 1784 році він був частково зруйнований, і на його місці збудували будинок для театру Комеді Франсез, який розташовується там і сьогодні. Тоді ж герцог Орлеанський збудував на площі колонади та лавки, а відвідування саду відкрив для всіх бажаючих. 1871 року палац згорів, але згодом був відбудований заново. Нині у ньому розташовані урядові установи.

Історичним та сучасним центром Малої Країни є Малостранська площа. Свою теперішню назву площа отримала лише 1869 р., досі її називали «Італійським плацем». «Плац» був головною ринковою площею — там проходили ярмарки, працювали торгові лавки, іноді каралися. Після пожеж та історичних потрясінь сучасного вигляду Малостранська площа набула після реконструкції XVII — XVIII ст. Цю невелику площу майже з усіх боків оточують палаци в стилі ренесанс — Ліхтенштейнський, Штернберзький, Кайзерштейнський, Смиржицький, Гремлінгофський і Хартигофський, а в її центрі височить костел Св. Микулаша колегії. Тут же розташовані Малостранська ратуша, побудована наприкінці XV ст., і споруджений у 1715 р. чумний стовп із статуй Пресвятої Трійці та покровителів Чехії.

Унікальна церква Oude Kerk була закладена ще у 13 столітті на честь святого Миколая Чудотворця. Протягом століть архітектура церкви неодноразово зазнавала змін. За кілька століть Oude Kerk із маленької дерев'яної церковці перетворилася на справжній архітектурний шедевр, прозваний храмом-городом за свої визначні габарити.
«Аудекерк» відіграє важливу роль у духовному, а й у культурному житті сучасного Амстердама: світські прийоми, презентації, концерти, святкові заходи часто проводяться під її величними склепіннями.

Прямокутна Королівська площа – це історична площа у центрі Брюсселя. Вона була споруджена у другій половині XVIII ст. на місці згорілого палацу герцогів Брабантських і тоді ж у її центрі було встановлено статую Карла-Олександра Лотарингського. Під час Великої французької революції площа втратила пам'ятник — і лише в середині ХІХ ст. там знову з'явився кінний бронзовий пам'ятник, але вже Готфрід Бульйонський. Зовнішній вигляд Королівської площі витримано у класичному стилі. В межах цієї площі знаходяться: Церква Святого Якова, вісім симетрично розташованих павільйонів, в яких розмістилися Королівські музеї образотворчих мистецтв, музей Бельвю та кілька урядових установ.

Величний заміський будинок, розташований у французькій комуні Со, південному передмісті Парижа. Будівля знаходиться серед парку, створеного знаменитим французьким ландшафтним архітектором Андре Ленотром. Раніше на цьому місці стояв замок, збудований для Жана-Батиста Кольбера, міністра фінансів за короля Людовіка XIV. Нинішній замок, спроектований у стилі Людовіка XIII, сягає часів Другої імперії (XIX століття). При цьому збереглися деякі господарські будівлі Кольбера, а також кістяк саду. Сьогодні у стінах замку розміщується Музей Іль-де-Франс, у зборах якого знаходиться одна із найбільших колекцій художників Паризької школи.

Нова ратуша Праги, збудована у стилі модерн на початку XX століття, розташована в центральній частині міста, на Маріанській площі. Раніше тут стояла романська церква. Будівля прикрашена скульптурами та барельєфами видатних чеських майстрів Станіслава Сухарда, Йозефа Маржатки та Ладислава Шалоуна. Ратушу було обладнано модними на той час двома ліфтами безперервної дії. У кожній із дванадцяти кабінок могли розміститися до двох осіб. До наших днів зберігся лише один ліфт, який обслуговує чотири поверхи. Ядром будівлі служив розкішний хол із люстрами на першому поверсі. В даний час будівля виконує адміністративну функцію. Зокрема, тут відбуваються засідання міської ради та деяких департаментів.

Одне з наймальовничіших місць у чеській столиці. Є рукавом річки Влтава. Канал протяжністю 740 метрів був створений штучним шляхом у Середньовіччі, він розділяє острів Кампа та район Мала Країна в історичному центрі Праги. Туристи прозвали канал «Празькою Венецією»: тут, як і у знаменитому італійському місті, будинки збудовані на березі, а стіни йдуть прямо у воду. Походження назви каналу пов'язане із низкою легенд. Одна з них свідчить, що колись на острові жила жінка із поганим характером, яка примудрилася посварити між собою багатьох мешканців. За це її прозвали Чортом. Заодно дісталося і річці. Раніше вздовж каналу було багато млинів, донині вціліло лише колесо однієї з них, побудованої ще в XVI столітті.

Улюблена туристами вулиця розташована у центрі Праги. Перші будинки тут з'явилися ще у XIV столітті. З того часу вулиця не раз міняла свою назву. Своє сьогоднішнє – Нерудова – вулиця отримала на честь видатного чеського письменника Яна Неруди, який жив тут із 1845 по 1859 рік. Більше того, він прославив рідну вулицю у своїй знаменитій збірці коротких оповідань «Малостранські повісті». Спочатку вулиця забудовувалась готичними будинками. Проте внаслідок війн та пожеж на зміну готичним будинкам прийшли барокові. На викладеній бруківкою вулиці можна зустріти будівлі в стилі ренесанс. Вже багато років Нерудова вулиця є пішохідною.

Історія забудови цієї території починається в XII столітті, коли король Чехії Владислав II дарував її Мальтійському ордену, який на той час був відомий як Орден святого Іоанна. Лицарі збудували костел, монастир, лікарню, резиденцію Великого Пріора та низку інших будівель. Загалом у кварталі налічується понад п'ятдесят споруд. Серед них – Іоаннітська коменда з костелом Діви Марії під ланцюгом, палац Великого Пріора, монастир, Ностицький палац. У центрі кварталу – однойменна площа з пам'ятником покровителю ордена святому Іоанну. Серед сучасних пам'ятників найпопулярніша так звана Стіна Джона Леннона – графіті на стіні монастирського саду. Крім того, на території Мальтійського кварталу розташовані посольства Японії, Данії та Франції.